Кожна людина тужить за повнотою серця, а одна древня мудрість гласить, що доки ми живемо на цій землі, доти не перестаємо тужити за цією повнотою; а також і те, що здобудемо її в Бозі, у виповненні Його волі, у служінні Йому, яке часто переростає у служіння ближнім.
Сьогодні нам пропонується стільки фальшивих надій, які нібито здатні наповнити людське серце, але за своєю суттю є хибними, а саме: кар’єра чи приваблива людина, задоволення і розваги, телебачення й Інтернет, соціальні мережі… Людині не так просто залишатися порожньою, а тому щось із цього списку вона вкінці й вибирає.
Я «відрізав» себе від усього цього списку на три місяці й провів їх у спільноті, яка хоче йти до Бога через Марію, живучи за меджуґорськими посланнями. Окрім роботи й різноманітної служби, переважно для паломників, кожен день наповнений і «духовним паливом»: 1) молитва (перший Розарій ще перед сніданком); 2) Свята Меса; 3) година адорації. Під час кожного прийому їжі ти знайдеш, крім тарілки, ще й цитату зі Святого Письма або вислів якогось святого чи послання Діви Марії. У середу й п’ятницю — 4) піст на хлібі й воді (чаї).
Цю закономірність відкрив уже багато хто до мене – якщо хочу служити (чи для того, щоб я взагалі захотів служити Йому), а це наповнює мене й робить щасливим, то я не можу без духовної основи й «палива», без цього нічого діяти не може, а якщо і буде, то ненадовго.
Хто щиро шукає — знаходить. У молитві й роздумах над Словом Божим у серце приходить мир і відповіді на питання. Так на питання «Кому або чому я насправді служу: своїм планам? Богові? людям? страху?..» прийшла відповідь: «Потрібно було щось змінити у собі». У цьому часто допомагає Марія, яка навертає нас до Отця і Сина.
Конкретно мене надихнуло послання від 25 квітня 1989 року, де йде мова про віддання себе Богові:
«Дорогі діти! Закликаю вас повністю віддатися Богу. Нехай усе, що посідаєте, буде в руках Божих. Так, тільки так ви матимете у серці радість. Дітки, радійте усьому, що маєте. Дякуйте Богові, бо все є даром Божим для вас. Так у житті зможете дякувати за все і відкрити Бога у всьому, навіть в найменшій квіточці. Відкриєте велику радість. Відкриєте Бога. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!»
Так й Ісус говорить, що деяких речей можна осягнути (чи деяке зло — вигнати) тільки молитвою і постом. На перший погляд видається, що піст — це суто фізична (тілесна) справа. Та оскільки стосується зречення (тобто відвикання від прив’язаності), то має духовні плоди. Особисто я бачу, що завдяки посту з’являється, якщо можна так сказати, пряма дорога до того, щоб бути більш скромним, «не виставлятися» надміру, а скоріше ставати здатним служити, зносити страждання як фізичне, так і душевне. А приймати страждання сьогодні не модно, швидше навпаки, ми докладаємо зусиль, аби позбутися страждань повністю; проте це можливо тільки до певної межі.
Друге послання Діви Марії, з яким повертаюся додому, каже про те, що постійність у повсякденному житті для духовного росту й сприйняття просто незамінна (25 січня 1998 р.):
«Дорогі діти! Сьогодні я знову закликаю вас до молитви. Тільки через молитву, дорогі діти, ваші серця зміняться, стануть кращими й чутливішими до Слова Божого. Діточки, не дозволяйте сатані розбещувати вас і робити з вами те, що він хоче. Я закликаю вас бути відповідальними й рішучими та в молитві кожен день посвячувати Богові… Проживаючи Святу Месу щодня, ви відчуєте потребу у святості…»
Життя «у школі Марії» веде до навернення, звільнення. Дещо я вже усвідомив: мене не турбують деякі речі, які заважали раніше (я просто прийняв їх такими, якими вони є, а труднощі, пов’язані з ними, можу жертвувати Богу), щез і певний внутрішній стрес. Ще про одну позитивну зміну сказала мені моя дівчина, а я навіть і не помітив її.
Коли ми молимося в намірах Діви Марії або за власне навернення (а це намірення завжди є в Божій волі), з нами відбуваються саме ті речі, які повинні відбуватися.
«Школу Марії», яка має ще й 5) регулярну сповідь, я рекомендую і вамJ.
Мартин, Словакія
