Досвід посту
2.1. Свідчення одного священика
Серед паломників до Меджуґор’я приїжджають чимало священиків, які відкрили тут для себе особисту молитву, радість із сповідання та славлення Святої Літургії і навіть сенс свого священицтва взагалі. З радістю пригадую досвід одного священика-паломника, який зізнався, що в Меджуґор’ї вікрив для себе піст.
Він ділиться своїм досвідом:
“Уже тридцять років як я священик. Думаю, що мало було неділь, коли я не служив Святу Літургію з людьми. Навіть коли йшов у відпустку, часто змушений був повертатися в неділю до парафії, аби відправити Службу Божу разом із парафіянами, оскільки не міг знайти собі заміни. Я певен, що протягом усього мого священицтва я служив і проповідував у всі неділі Великого посту.
В Меджуґор’ї я усвідомив, що про піст я повністю забув. Я ніколи не проповідував людям про піст, ніколи не заохочував їх до посту, не пояснював, чому слід постити. Якщо щось колись і говорив про піст, то лишень про те, що можемо замінити його добрими справами. Зараз, коли я відкрив для себе піст, дивуюся собі самому, як могло так трапитися, що я не пізнав цю біблійну практику й послання і не закликав до цього людей! Зараз, коли читаю Святе Письмо, у багатьох місцях знаходжу слова про піст, практику пророків і цілого народу, а також те, що й сам Ісус постив. Я випустив з уваги навіть євхаристійний піст.
Коли почав постити, я відкрив цінність посту і зараз часто говорю людям, як важливо постити й молитися.
Я думаю, що з багатьма іншими священиками було щось схоже. Збагачений цим новим досвідом, хочу застерегти всіх священиків і проповідників від цього недогляду, якого, вважаю, більше не повинно траплятися – ні у проповідях, ні в особистій практиці”.
