Cв. Франциск своїм життям, прожитим за Євангелієм, надихнув багатьох людей, особливо молодих – не тільки з-поміж католиків, але й тих, хто належить до інших християнських спільнот. Навіть нехристияни сприймають його як людину, яка надихає їх. А християнська традиція називає його людиною, яка протягом свого життя найбільше уподобилася Христу. Таке ставлення обумовлене не лише тим, що 17 вересня 1225 р. в Ла Верні св. Франциск отримав рани Христові на своєму тілі, але й усім способом його життя й ставленням до людей, природи й Бога. Його Пісня створіння – одне з найвидатніших проявів любові до творіння й Бога – Творця всього сущого.
Франциск своїм життям надихає людей, а своїм прикладом спонукає й закликає до переміни життя, згідно зі старим правилом, яке гласить, що святі знаходяться тут не тільки для того, аби ними захоплювалися, але щоб їх наслідували. Вони – наші заступники, але так само й конкретний приклад для наслідування.
Звичайно, набагато легше захоплюватися, аніж наслідувати. Однак навіть св. Франциск став тим, ким він став, не без серйозних зусиль: він молився і постив. Франциск багато молився – його називали «сама молитва», але так само багато він і постив. У Правилі, затвердженому буллою, в третій главі він пише: «І нехай постять від свята Всіх святих аж до Різдва Господнього. Хто добровільно постить у святий сорокаденний піст, сорок днів підряд, починаючи від Богоявлення, у дні, які Сам Господь посвятив Своїм святим постом (порів. Мт 42), ті благословенні Господом, але й тих, хто не постить під час цього посту, не слід примушувати – вони поститимуть сорокаденний піст перед Пасхою. В інший же час не повинні постити, окрім п’ятниць».
Крім цих трьох сорокаденних постів, відомо, що св. Франциск дотримувався ще однієї чотиридесятниці – перед святом Св. Архангела Михаїла 29 вересня. Під час такого посту в Ла Верні він і сподобився Христових ран, ставши цілковито подібним до Христа. У Правилі, не затвердженому буллою, у главі третій він пише: «Також нехай усі брати постять від свята Всіх святих до Різдва і від Богоявлення, коли Господь наш Ісус Христос почав постити, до Пасхи». Як видно, у Незатвердженому правилі, сорокаденний піст від Богоявлення не залишається на добровільний розгляд [братії], на відміну від Затвердженого правила.
Ті, кого надихає приклад св. Франциска і хто не бажає лише захоплюватися, починають більше молитися і постити, бо за допомогою посту й молитви людина відкривається благодаті Божій та продовжує уподібнюватися до Христа. Постом і молитвою здобувається внутрішня свобода – а тільки у свободі ми можемо зростати в любові й відкривати красу життя та Божого творіння. Тільки тоді стає можливим прощати й переносити навіть тягарі з радістю і любов’ю, називати смерть «своєю сестрою» і вітає її. Ставлення Франциска до природи особливо надихає в наш час, коли ми стали свідками того, в якій небезпеці вона опинилася, і коли виникає все більше екологічних рухів на захист природи для того, щоб урятувати довкілля, а тим самим і людину. А коли ми турбуємося про творіння, то через це виявляємо любов і повагу до Творця.
З книги: Славко Барбарич OFM, «Постіть серцем», Глава 7.2.
