Запрошення до молитви за тих, хто ще не пізнав Божої любові 2.07.2020 р. о 9.00 (за київським часом) біля голубого хреста на Подбрдо.
З’єднайтеся духовно з нами. Якщо Ви не можете приєднатися в цей час, пропонуємо Вам відео запис молитви Розарію з розважаннями біля голубого Хреста, завдяки якому Ви можете помолитися в будь-який зручний для Вас час, протягом дня. Пожертвуємо цей день молитви за тих, хто ще не пізнав Божої любові.
Пригадуємо, що Богородиця об’являлася Мір’яні Солдо з 2 серпня 1987 року по 2 березня 2020 року кожного 2 числа місяця і молилася разом з нею за невіруючих – тих, хто ще не пізнав Божої любові. В останні роки кожного 2 числа місяця біля голубого хреста збиралася велика молитовна група паломників з усього світу, щоб молитися в цьому намірі. Продовжуймо і надалі, духовно з’єднанні, молитися в цьому наміренні.
Отець Славко Барбарич про молитву за невіруючих
Чудово, що багато молитовних груп збираються 2-го числа кожного місяця саме в цьому намірі на молитву. Мірʼяна підкреслює, що коли ми молимося за невіруючих, ми в дійсності молимося за себе і за своє майбутнє, тому що багато поганих речей відбуваються від невіри. Тому необхідно, щоб наше перше і останнє молитовне прохання, була молитва про дар любити Бога і нашого ближнього всім серцем. Якщо наше серце не просякнуте, не пронизане наскрізь Божественною любов’ю, що б ми не робили, це не матиме ніякої цінності, і ми не будемо щасливими. Хто молиться про дар любові, молиться про щастя і мир для себе, для своєї родини і всього людства.
Невіруючим є також той, хто говорить, що «вірить», знає Слово Боже, але не живе згідно Нього, і не знає, що є добро. Така «віра» в дійсності є знанням, що не пронизана любов’ю.
Святий Яків в своєму листі ясно описує стан такої віри і каже про роботу, яка є доказом любові, що народжується з віри:
«Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хтоне-будь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.» Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять.» (Як 2:14-19).
Апостол Павло, захоплено розповідаючи про любов, пише:
«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав би любови,- я був би ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав, як дитина, мірував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так як і я спізнаний. Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє, але найбільша з них – любов». (1Кор. 13:1-13).
Ми всі потребуємо досвід Божої любові, тобто – любові. Кожний християнин, що знає Божі заповіді і заповідь Ісуса «Люби Бога понад усе, а свого ближнього, як самого себе», носить в своєму серці природній закон: «поводься по відношенню до ближнього так, як бажаєш,щоб він по відношенню поводився до тебе», по суті знає все. Проте «знати, що ми повинні робити», ще не означає, що у нас є сила це виконати. Тільки любов до Бога і ближнього дає нам сили діяти згідно нашого знання. Ось чому всі наші виправдання, що для церкви у нас не має часу, або що ми не здатні що-небудь зробити, доводять лише одне, що нам не вистачає любові. Коли серце зазнало любов Бога, тоді в будь-який час, при будь-яких обставинах, відповідь не тільки можлива, але відбувається з радістю. Мірʼяна ніколи не пропускала нагоди сказати: «Якби ви тільки бачили сльози на очах Богородиці, коли Вона говорить про Своїх дітей, про невіруючих, ви б негайно з любов’ю стали молитися в цьому намірі». (з книги “Моліть разом радісним серцем”)
